Макар Мирослава Василівна

Тема статевого виховання є дуже актуальною в теперішній час. Саме з боку батьків виникає багато питань як саме говорити про це з дітьми, з якого віку та в якій формі.
Що ж насправді таке статеве виховання?
Точно це не тільки розмови з дітьми про секс.
Статеве виховання – це насамперед є виховна система,завдяки якій,в дітях формується правильне ставлення до питань статті, до свого тіла, до гігієни, до народження дітей та до інституту шлюбу.
📌Хто повинен говорити з дитиною на такі делікатні теми? Краще звичайно щоб це робили батьки, тато з хлопчиком мама з дівчинкою, але якщо в них виникають труднощі говорити на цю тему з дитиною, тоді варто звернутися до психолога котрий в змозі буде дати пояснення дитині або підлітку.
📌Чому це так важливо зараз саме в теперішній час пояснювати цю тему дітям?
Тому що діти зараз живуть в епоху доступності інформації через Інтернет, і ця інформація на жаль є деколи занадто відвертою та вульгарною.
І це звичайно спотворює погляди дітей та молодих людей на статеве виховання, сім’ю, статеві взаємини.
📌Коли ж краще розпочинати такі розмови з дитиною?
Тоді, коли діти активно починають питати про це, цікавитися наприклад «Звідки я взялася?», «Як я народилася?», «Чому мій а братик або сестричка відрізняються від мене?» тощо…
Інтерес в дитини до будови статевих органів з’являється ще в дошкільному віці, і тому батькам важливо не лякатися таких питань, а знайти літературу, як саме і в якому віці пояснити дитині про це.
📌Заборони говорити на цю тему, а тим більше погрози недоречні, тому що це спонукає дитину ще більш старанніше їх вивчати, але потайки від дорослих.
Починаючи такі розмови треба розуміти, що їхня форма і словесне наповнення повинні максимально відповідати віку дитини.➡️➡️➡️
☝🏻 У наступному пості продовжую ділитись корисними порадами як правильно говорити про статеве виховання з дітьми👶
•
•
https://subject.com.ua/psychology/psyho_pedagog/112.html

Як правильно відповідати дітям на незручні запитання 🙂
Незалежно від віку дитини (4, 7, 12 років) відповідати на її запитання потрібно максимально правдиво та об’єктивно.
Психологічний дискомфорт у батьків нерідко викликають назви статевих органів, тому з молодшого шкільного віку варто познайомити іх з науковими (медичними) назвами статевих органів.
Казки про лелек, покупку в магазині та знахідки в капусті безумовно відволікають дитину і заважають нормальному розвитку свідомості.
🤷‍♀️Рано чи пізно все вигадане зіткнеться з реальністю і доповниться “вуличною” освітою.
👉🏻Для прикладу: щоб полегшити завдання батькам є два варіанти відповідей на поширені дитячі запитання орієнтовно у віці від 5 до 9 років, кожне з яких з’явиться у відповідному періоді.
1. Відповідь на запитання “Звідки беруться діти?” – “Діти з’являються і живуть у мами у животику”.
2. Яка роль тата в народженні дитини? – Сім’я з статевого органу тата попадає в особливе місце в животику у мами.
🐣Вік 9-13 рр.
Перші ознаки статевого дозрівання у дівчаток наступають у віці 9-14 років, у хлопчиків – у 10-15 рр. До цього моменту вони мають отримати досить точне уявлення про статевий розвиток, будову тіла та статевих органів, гігієнічні навички, вагітність.
В цьому віці важливо підготувати дітей до процесу статевого дозрівання, тактовно розповісти дівчаткам про початок місячних, а хлопчикам – про полюції.
🐥Вік 13-16 рр.
У старшому підлітковому віці, зростає інтерес до протилежної статті – збільшується статевий потяг, тому актуальною буде інформація стосовно сексуального розвитку і взаємовідносин.
Особливе місце у статевому вихованні повинно зайняти формування у юнаків та дівчат почуття відповідальності за свої дії в статевій сфері. Самоповага та повага до протилежної статі є тим моральним приписом, який регулює стосунки між чоловіком та жінкою.
Молоді люди повинні знати про ризик настання ранньої вагітності, зараження небезпечними хворобами, що передаються статевим шляхом, та обов’язково про контрацепцію.
Для запобігання сексуального насилля кожна дитина повинна знати про кордони та безпеку власного тіла. Якщо їй неприємні чиїсь дотики необхідно вчити дитину говорити про це.➡️➡️➡️

Що отримає маленька людина в сім’ї , з тим вона і вирушає в життя.
▫️Сім’я для дитини – перша школа стосунків з людьми. Саме в сім’ї в дитини складаються уявлення про добро і зло, про порядність та чесність, про шанобливе ставлення до духовних цінностей. Саме в сім’ї, поруч з найближчими людьми, в неї формується почуття любові, дружби, поваги та відповідальності.
▫️Сімейне виховання за своєю природою засноване на почуттях – емоційне за своїм характером, оскільки його основою є любов батьків до дитини. Теплота й емоційна підтримка з боку батьків є надзвичайно важливою для розвитку відносин з дітьми, щоб викликати та розвивати в них такі ж самі почуття.
▫️Справжнє виховання дітей це коли батьки створюють цікаве та змістовне життя для дитини і для себе, це постійне активне спілкування батьків з дитиною, яке впливає на формування та розвиток здорової особистості дитини.
Однією з відмінностей сімейного виховання від суспільного є емоційна форма відносин між батьками та дитиною. На думку психологів, щоб оволодіти мистецтвом виховання потрібно навчитися збалансовувати ступінь контролю за дитиною та емоційної теплоти.
▫️В психології виділяють наступні критерії аналізу дитячо-батьківського ставлення: ступінь емоційної близькості, теплоти батьків до дитини (любов, прийняття, тепло або ж емоційне відторгнення, холодність) та ступінь контролю за їх поведінкою (високий – із найбільшою кількістю обмежень, заборон та низький – з мінімальними заборонами).
▫️Найбільш значимий вплив на формування особистості дитини має стиль сімейного виховання. Це спосіб або метод виховання – типова для батьків система принципів і норм, індивідуальних особливостей впливу на дітей.
▫️Найбільшу шкоду для розвитку дитини чинить непослідовність та неузгодженість стилю виховання, а саме непередбачуваність реакцій батьків, яка позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу – тоді дитині важко зрозуміти якої саме поведінки очікують від неї батьки.

Що це за стан, чому і коли він з’являється? І що робити, якщо він вже є?
❕Виснаження – це психоемоційний стан, який виникає внаслідок фізичного, психологічного та інтелектуального перенавантаження
❓Чому він з’являється?
❕Тривале перебування в стресовій ситуації, відсутність відпочинку, сну, психологічні травми.
В організмі кожної людини є запас міцності та ресурс на випадок його поломки, але не завжди цього ресурсу достатньо.
❓Якими можуть бути ознаки нервового виснаження?
▫️сильна дратівливість та постійне відчуття втоми
▫️розлади сну – безсоння вночі та сонливість вдень, труднощі з засипанням
▫️постійні тривожні думки
▫️несприйняття позитивних емоцій або загальмоване їхнє сприйняття
▫️неуважність, погіршення пам’яті та когнітивні розлади
▫️апатія та небажання виконувати щоденні справи
▫️підвищена чутливість до запахів, світла та звуків
▫️головний біль, напруги, порушення серцевого ритму та артеріального тиску
⭕️Профілактика нервового виснаження
▫️сон не менше 8 годин і засинати до 24.00
▫️більше рухатися (прогулянки, спорт)
▫️відпочинок та хобі
▫️спілкування з близькими
▫️розставте пріоритети та робіть те, що вам під силу
❕Бути уважним до свого психічного, фізичного та емоційного стану, до своїх почуттів та потреб.
Нервове виснаження найчастіше буває в людей відповідальних, які готові багато працювати, навіть якщо це шкодить їхньому здоров’ю та інтересам.
Для таких людей найкращим рішенням буде візит до психолога, який зможе правильно розставити пріоритети та змінити трохи погляди на життя.
❕Виснаження нервової системи виявити не дуже легко, тому варто пройти спочатку обстеження у лікаря, а потім психолога чи психіатра. Просіть про допомогу, якщо самим важко впоратися.
Дбайте про себе❤️

Страхи під час нормального розвитку дитини є важливими в регуляції поведінки, і загалом мають позитивний адаптаційний зміст.
Вони пов’язані з віковими нормами, які дитина переносить і переростає.
‼️АЛЕ існують випадки, коли страхи накопичуються, наростають і заважають розвитку дитини, створюють адаптаційні та невротичні проблеми.

🔸Страхи у маленьких дітей (2-3 роки) виникають через надмірну сенсорну стимуляцію
🔸Боязнь тварин і темряви стає явною до 5 років, іноді її заміняють уявні страхи нереального (привидів, чудовиськ тощо)
🔸Приблизно з 7 років переважають дорослі види страхів – страх смерті, хвороби, з’являється соціальна тривожність, яка часто пов’язана з адаптацією в школі
🔸Страх смерті, на думку вчених, у дітей 3-5 років є ознакою розвитку самосвідомості
🔸Дитина боїться засинати тому що лякається того, що відбувається уві сні

Дослідник дитячих страхів О. Захаров пов’язує розвиток страху смерті у дітей 5-8 років із розвитком абстрактного мислення, усвідомленням категорії часу і простору. Діти саме цього віку найчутливіші, у них з’являються питання «Звідки все взялося?», «Навіщо люди живуть?» тощо. Цей вік передбачає певну зрілість почуттів, їхню глибину. Страхи в цьому віці більш яскраво виражені у дітей емоційно чутливих та вразливих.
👉Основні чинники, що впливають на розвиток страхів у дитини
🔹вплив «дорослої» культури: сімейні умови, батьки, вихователі, вчителі
🔹особистий досвід дитини, тривале перебування під впливом ситуації з негативним емоційним забарвленням
🔹прихід дитини до школи також створює додаткові переживання у батьків, дитини і загалом у сім’ї
🔹тривожність батьків також негативно впливає на психічний розвиток дитини, адже супроводжується зниженням активності та впевненості в собі
🔹недостатня увага батьків до емоційного чинника розвитку дитини, вимогливість, непримиренність до помилок, спрямованість на те, щоб робити все краще, ніж інші, призводить до внутрішнього напруження дитини та її невротизації

Часто після спілкування з підлітками, у батьків виникають такі думки👇
💬щось з дитиною не те
💬ми не можемо порозумітися
💬вона мене не слухає взагалі
💬моя дитина сама на себе не схожа
💬я в розпачі, що з нею робити?
💬на всі слова отримую протест
💬нічого не хоче робити, нічим не цікавиться
💬в кімнаті безлад

▶️коли ваша дитина закриває у вас двері перед носом, сильно лупає ними і каже вам, що це моя кімната і це мій особистий простір
▶️коли ваша дитина то плаче, то сміється, то дратується без причини
▶️ коли усі ваші спроби поговорити часто закінчуються невдало
❗️Це означає, що у вас вдома підліток і у нього підліткова криза

Л. Виготський наголошував, що основна особливість підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загально органічного розвитку та соціального формування

❕Для трохи кращого розуміння, що ж все-таки відбувається з підлітками з початком їхнього статевого дозрівання ⬇️
🔹Прискорений ріст організму досягає у хлопчиків найвищих показників у 13 р. і продовжується до 15-17рр., у дівчаток цей процес починається і закінчується швидше на два роки
🔹Підлітки надмірно збуджені, їхня поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні та безконтрольні
🔹Бурхливе фізіологічне зростання у цьому віці спричинює стрімке підвищення інтересу дитини до своєї зовнішності. Тому часто дуже болісно переживають недоліки своєї зовнішності (справжні та надумані)
🔹Окремі симптоми кризи підлітків: негативізм – це справжній вибух непокори та зухвальства, тобто порушення дисципліни, схильність до сварок, прагнення до самотності та самоізоляції
Зниження продуктивності навчальної діяльності навіть у тих сферах, де дитина є обдарованою. Це зумовлено переходом від конкретного до логічного мислення
🔹Найважливіше психологічне новоутворення підлітка – це почуття дорослості, визнання своєї самостійності, незалежності, поваги до власної особистості. Підлітковий вік – це період становлення якісно нових взаємин з дорослими, вони прагнуть самостійно вирішувати все, що стосується їхнього життя, засвоюють норми, цінності та способи поведінки характерні для світу дорослих.